10:49 Молитви до Пресвятої Богородиці - молитовний крик | |
| Нахили до мене вухо Твоє, Чистий, і осені ма ликом Твоїм, православно з благоговінням і любов'ю до Тебе припадають і зі страхом поклонятися! Почуй цей голос мій молебний! За Бозе бо єдину Тебе предстательніцу Стяжи, Пренепорочна; яко Мати Бога, Творця і Творця єси, про Владичице, що від Тебе зрак наш прият, від попелиці і бід спас нас і славою Божественною прослави нас чоловіколюбно. Обаче не смію віз діти руки мої до Сина Твого: весь бо єсмь осквернений, і Щедраго по єству Бога на гнів звернувся. Обаче до Тебе, Заступницю, вдатися дерзаю, так благаю Тебе, Пречиста: чи не отвержи убо мене від лиця Твого і милостива буди ми; і Сина Твого благосердя вчини. Аз же заспіваю Тобі, Пресвята! Бем, яко не красна похвала, скверними устами Тобі принесена; обаче намір моє і віри теплоту прийми милостиво, і дивись відчай душі моєї. Тим-то, не відвертай лиця Твого від похвали і крику мого: аще і вем, яко на землі никтоже є, іже Тебе достойно оспівати можливий, обаче мого відваги не погорди, Блага. Вижде, яко зло роблячи, від Тебе, Владичице, повсякчас відпадає: але про чудеса! і тоді від Тебе сами абіе11 допомогу знаходжу; яко Ти знаєш, про Мати Пречиста, егда від Тебе усуває, ворог у глибину гріхів душу мою нещадно ввергає і злобно наді мною сміється: Ти ж моєї смерть не хочеш, загиблих Стягнення. Того ради візьму Кріля мої скоро, і полещу і прийду до Тебе, Надії моєї, яка рятує від малодушності мене, окаянного. І подумки пречистих Твоїм стопах торкався, в смутку своїм благаю Тебе: прийми мене, бо я Мати Милосердя, аще і попремногу грішний єсмь; не погорди ма, людське спорідненість з Тобою імущаго, Чистий; спаси мене від смутку, ім'я Твоє Божественне тільки прізивающаго і виразки моя Тобі откривающаго. Се нині приношу Тобі моя вся таємна, яко Споручниця моєї і Заступниці; надію маючи, щоб не викриє ма Син Твій на праведних Суді Своєму! Тобі ж, яко син Матері, люта гріхи моя визнаю; Твоєму обличчю уявляю холодцю справи моя, неганебно на Тебе надію маючи. Звідки почну промовляти лукава і беззаконне падіння моя, пристрасний аз? Кий мову розкаже про вчинені мною зол безмірне море і гріхів глибину? Здивувалося вся земля і жах, бачачи ма творяща люта зла і безглузда; і багато милосердя Сина Твого на мені бачачи, зело здається. Несть бо ін в людях, іже моління неподібна соді, якоже аз, що не родися в світі, Блага, тако затьмарений розумом! І безмовний єси, до Тебе, Богородице, прибігаю; і ще перш сповідання мого Тобі, кличу: чи не омерзіло, що не омерзіло мене, про Всенепорочная! Чи не відкинь мене, більше всіх грішних! У ділом і словом і в думках несть зло пожівша, якоже аз. Безсловеснимі пристрастями частці похилого і я до водних глибин смерті ніспадох, і вже полум'ям геєнського на спалення сам собі зло вчинив. Неутриманого прагнення до зла тягне ма звичаєм моїм лукавим і ворога мого невпинним дією. Душу мою всю осквернили і плоть свою сластьмі Божий, того валяяся в цих на поталу людиною і сміх бісом, собі ж на погибель. Фортеця мою розслабитися, і весь ниць на землі лежу. Уже в пристрастях состарехся; обаче і ще виразки моя любосластьмі чухаю. Весь час життя мого в блудех злих іждіх. Законом плоті побеждаема неподібна беззаконня здійснюю всестрастний; вогонь ласощів обпалює ма і полонить серце моє. Всього собі осквернити пристрастями сороміцькими, і кепськими мисльмі запаморочені розум мій. Блудницю превзидох блудом і митаря хабарництвом. Бога Мілосерднаго бити мені милостива молюся; сам же вдачами немилосердними гідна вічного вогню собі готуєш. І се нині душу мою преокаянную імам від пристрастей і гріхів очерневшу і заціпеніла: неразумие і забуття зол моїх, яже в житії соді, Постижі ма. Ангельський чинів і воїнства небесних Сил державі Сина Твого жахаються, Чистий; аз ж, отчаявся, безстрашіем одержимий єсмь. Храм тіла мого і душу осквернив, ще й Церква Господню зневажаю: человеци бо тремтливою в ню входять; аз ж, блудний, без студа приступаю, на жаль мені! Цих безмірних гріхів моїх заради, лютими напастьмі, болезньм і бідами млоїмо єсмь, окаянний; в скорботі многи і печалі впадох; ворожих нападів видимих і невидимих оточують мене. Знаю, яко Наказ воістину не по рівності боргу гріхів моїх; але ще мілуемь єсмь від безпрікладния милості Всещедраго. Обаче і це милосердя і сами тії напасті не утримують ма, до зла неудержімаго. І не вем: що буду інший час життя мого? У сластех валяяся, духовне багатство, від Отця Небесного ми дане, іждіх блудно: красу і краси доброту, яку Ти в хрещенні отримав, аз погубити, Владичице, дея неподібна; світлий одяг спасітельния благодаті очорнити преступленьмі, невдячний; і худобою безсловесним уподібнити, слави Божої обнажівся. Того ради лютому і немилосердному мучителя вдань Бих судом праведним: ловить мене, невпинно спокушаючи, змій лютий і человеконенавістний; бісом игралище Бих, яко бранець безблагодатний; у пекельному врата нізвергохся, до дверей похмурим наближаючись. І весь неготовий, тщуся йти тамо, тягнув митарями нещадними, аще не Ти заступіші ма, Владичице. Знаю бо, яко жахаються і тремтять бесовстіі півціни і самого Твого імени, і біжать від Єдиного закликання Тебе, Царице всього творіння. Чи не яви ж мене їм на радість: від диявольського насильства свободи і ісхіті мене. Кінець наближається! Вже біля при дверех мого живота суд. І осуд передбачивши справою моїм лукавим, кличу Тобі усередині: на годину, Діво, смерті моєї постанемо ми; і від рук бісівських, страшнаго випробування і поневірянь гірких, від князя лютаго, засудження, вогню вічного спаси мене, Богородице. І хоча в останній едінонадесятий годину житія мого даруй мені возстаті від сну зневіри і поработаті в вінограде12 Сина Твого; да з невимовної Його доброти і аз влучивши динарій благодаті, якоже і перший потрудившийся в подвигах. Але боюся, Владичице, нехай їх не вихопить ма внезапу кінець життя мого: гріхолюбство бо єсмь і від ворогів невпинно Борімен. Боюся, яко всепагубний змій швидку смертю заверне ми до покаяння. І що тоді буду? Жах лютий здобуде ма, егда помислів і до тями прийду від онаго судіще Страшнаго і муки, кінця не імущих! Страшний випробування неподкупнаго і Судді незабитнаго! Ридаю, плачу і стіни, егда непроглядну темряву, вогонь, черв'як, скрегіт зубний згадаю. Знемагає мій розум! У глибину гріховну впадаючи, в лінощах перебуваючи, благодаті позбавивши, не маю надії порятунку аж ніяк: і весь в зневірі і розпачі лежу, Пречиста, яко розслабленому при овчей купелі. Кий відповідь принесу Судді І тільки до Тебе вдаюся, Заступницю моя і Споручниця! Пременися гнів Сина Твого на милість. Знаю, яко в житті моєї берегиню і стіну непоборну Стяжи Тебе: і після кончини моєї даруй мені знайти Тебе покрив і заступницю непереможну, до Бога мя вводящу. Це моє уповання на Тебе поклавши, що не боюся ворогів озлоблення, не лякайся лаянье бесовскаго; що Ти єси на ворогів фортецю і допомогу тверда, і воєвода неодоленная, до Сина ж Твоєму Заступницю непосоромлена. Знаю бо, яко Тієї, плоть запозичивши від Тебе, Боржник Тобі є, Пречиста; вем, яко і Сама єси дар від нас людина, даний Владичиці на порятунок світу. Прийми ж від мене дари червоні, ця покаянния смуток мій воздающі Твоїм всемощного заступництвом; бо нема іно що приємно Матері неже спасати дітей своїх і раби Божого, аще і непотрібних суть. Виникни ж від зневіри і відчаю, окаянна душе моя, і з відвагою скажи Владиці: «Боже мій милосердя і людинолюбства! І нині Вилий на мя Твою милість: моління бо Тебе Надія і Заступниця моя, Мати Твоя. Чи не відкинь мене, Христе; НЕ вивержена мене із храму Твого брачнаго: благає бо Тебе Агнице, що породила Тебе, Агнця Божого, вземшаго гріхи всього світу. Милостиво ликом Твоїм і тихим оком поглянь на Матір Твою і на мене, непотрібне чадо Ея, покровом Тоя заступає. Ти бо від Нея втілився єси на порятунок наше; і дарував єси Ю грішником стіну притулку і всьому світу державну Заступницю. Прийми ж молитви Ея і за мене, смутному, і спаси мене, Спасе Милостивий. Так тако прославиться Твоє і Ея ім'я на землі і на небі: Якою бо все що дихає до Тебе приходить, і Ея заради щедроти Твоя на всіх виливаються, Христе Благодателю. Молитвами Ея і аз, недостойний, уповаю на Тебе, Спасителя світу ». Але, про Мати моя Милосердна! Се паки страх найде на мене, егда воспомянух обителі райські: прегрешеньмі осквернений і світлий благодаті Хрещення обнажівся, како в чертог прикрашений вніду і ликом святих поєднує ?! Тії бо чеснотами украсішася, аз же голий єсмь і соромлюсь і тремчу, та не како буду позбавлений чертога царської, аще і вніду тамо молитвами Твоїми. Але се чую голос в душі моїй: «Аще і в едінонадесятий годину житія твого, поревнует доброю справою, зла удалівся! Від лукавого відрікся, Божественним діянням поревнует! Отрини лінощі і заповідей Божих прилягає! Поміркований розум, чисто серце і розум смотрелів13 стяжай! Аще і немічний єси, маєш Помічницю всемощного, Заступницю Неодоленную, шляхи Твоя напрямну. Маєш, душі, що молиться про тебе Богородице, неганебну, милостиво, благолюбівую і людинолюбну, на будь-яку допомогу готову і сильну Предстательніцу. Прітецем до Неї і скажи: «Помози ми, Богородице, допоможи! Так інше час життя мого без пороку перейду, Єдіна Чистий і Благословенна! » Оле мені! на жаль мені! Сама Зришь, Пречиста, яко від справ аж ніяк порятунку несть мені, малодушно: гріхи бо докладаю до гріхом і до злобі злобу; і вже засмучуються в силі моєї, в тину безсилля погрузівся ... Сама Видиш, Пренепорочна, злидні окаянния душй моєї, безплотних же ворог возстанія на мя люта. Подивом одержимий есмь; се нині стогнуть і плачу; але ще сущим сльозам в очесех моїх, вже паки про сластех подумую. Чи не вем: що сотворю? І що відповідять, аще не Ти Сама, Преблагословенна, врятуєш мене, якоже у позбав. Тим-то вірою теплою, аще і справ не мавши, став кричати до Тебе, Владичице: помилуй раба Твого, помилуй! І точию про единем благаю Тебе: всім серцем моїм, Блага, прославляти гріхи моя Викупителю моєму сподоби мене! І сліз краплю подай мені, яко блудниці. Обаче і це покаяння Сама ми даруй; весі бо, яко пута гріхів моїх Стягнуто єси звідусіль, до покаянним шляхом уклонітіся не можу. Тим-то паки річку: Сама спаси мене, спаси! І ще перш відходу звідси, спокій добру надію матірних молитвами даруй мені. Храм сущи Творця, помолися, Преблагая, так Утішитель паки вселиться в мене, вертеп душетленних розбійників колишнього. Іншої допомоги, крім Тебе, воістину не імам, Владичице: Сама мені допоможи! Знаю бо, вем, яко повсякчас готова єси спасіння нас; у дні і вночі невсипно молишся про іже Твоєї просить і даруєш милість Твоя на Тебе, хто надіється. Знаю, яко никтоже прітекаяй до Тебе осоромлений від Тебе виходить, Пречиста Богородице Діво; але просить благодаті і сприймає хист до корисного прохання. Знаю, бо нема гріх, милість благодаті Твоєї побеждаяй: матірних бо відвагу маєш до Сина Твого і Бога. Знаю це, бо никтоже погибе, Чистий, іже надію віри до Тебе стажу православно, Діво Мати Божа. Тим-то під боргом вси есми, Благодатна, воеже дякувати, хвалити і славити милості Твоя побожно, аще достойно і не можемо блажіті14 Тебе, Богородице. Аз же, грішний, мовчанням яке спонукає чтити Тебе, Всенепорочная: обаче, Твоїх ласк виконуваний, кличу до Тебе від душі уміленния: «Благословляючи, благословлю Тебе, Пречиста, і славлю теплі! Хто бо не блаженний Тобі, Пресвята Діво? Творця світу, Спаса Христа і Єдиного Владику несказанно народила єси. Блаженні воістину шанує Тебе, Богородице: Тобою бо від всяких лютих позбавляємося. Тебе од іну красну душею, красну помишленьмі, красну і тілом знайшовши Господь, що вийшли з стегна Твоїх втілився і наше неподобство украси. Тим-то звеличувана є у всьому світі слава Твоя, Мати Діво, вища небес і Херувим славніша. Ти Ангелом радість єси, праведником прикраса, вірним надія, грішним порятунок. Хай буде великий, Владичице, і моя душа смиренна і так славить Тебе вдячними голоси: Ти бо на все життя дар від Бога дана єси нам на спасіння. Отчаявся перш веселий, нині надію в Тобі обретох. Вечір оселити в плачі печалей і сподіванні злих, радість Тебе зранку паки маю. Ти сила моя ти; Ти ми похвала і радість; берегиня моя, заступлення і притулок; покрив і предстательніце моя, Богородице; Ти світло Ти мені і просвітництво; Ти позбавлення моє і Заступницю; Ти слава і надія моя. Ти єси молітвенніца моя, виразок моїх не гребують; Ти хвороб моїх нецелітельніце; падаючому мені возстаніе, согрешающу виправлення, відчайдушному зміцнення. Проповідую устами і духом благодать Твою неізсякаемую; моління Твоє полегшення мені буває і всіх бід дозвіл ». Цих милостей, не будь мовчазним ніколи, Богородице. Ти ж мене, Твого співака, благослови, Мати Пресвята, та й паки заспіваю Ти пісня гідну. Кую же принесу Ті похвалу, Пречиста? Що ж возименую Тебе? Дещо іно радість возглаголят? Лучшаго не маю, хіба еже «Радуйся», Гавриїлом Тобі принесене. З ним і аз став кричати Тобі радісним голосом: Радуйся, світу Радість втілила! Радуйся, Спасителя нам народила! Радуйся, славо і похвало Ангелів! Радуйся, відрадо і надіє чоловіків! Радуйся, праведних Вінчаючись і прикраса! Радуйся, грішним якоря порятунку! Радуйся, в скорботах солодке розраду! Радуйся, у мирі охорону! Радуйся, безнадійних благая надіє! Радуйся, всім хто надію заступництво! Радуйся, Діво, Мати Божа! Радуйся, всіх християн Мати! Радуйся, радосте радостей, радість покаяння подає! Цих зітхань прітекателя Твого не отрини, Блага; і плач душі моєї в радість перемінив. Виконай, Чистий, веселощів серце моє, Твою нетлінну що дають радість, радість найвищу Винуватця породила. Печалей бурю знищ, Начальника тиші Христа молячись. Радості моє серце виконай, Діво, гріховну печаль потребляющі. Смірівшагося ма зціли, з нездорового во здравіє претворяющі. Чесну ж Церква, яку Ти Син Твій Чесною Кров'ю спокутуй, Сама тую над ересьмі і розколи переможницю Твоїм заступництвом сотвори; да в ней і Тобою спасаємось, повсякчас в житії моєму покликом Визволителю і Богу моєму. Яко розбійник, взиваю до Тебе: Пом'яни мене! Яко блудниця, взиваю: чи не відкинь мене! Яко блудний син, молю: прийми мене! Молитвами Богородиці, Спасе, спаси мене! І ще благаю Тебе, Пречиста: завжди приносити Тобі молитви сподоби мене, і ім'я Твоє призивати пригадуй ми; аще і не хотяще і унивающа, Сама до покаяння звертай ма; зане немічний єси і ворогами від порятунку відвертає, і цього Єдиного ми шляху не ізволяю. Тобою ж воздвізаемь, аще тільки яко немовля ім'я Матері моєї звати, не будь мовчазним, вірую, бо всяко Тобою спасуся і нині, і на віки віків. Амінь. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |