16:14 Євангеліє за Матвієм, 26 | |
| Коли Ісус скінчив усі ці слова, Він сказав Своїм учням: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття. Тоді зібралися первосвященики і книжники, і старші народу у двір первосвященика, на ім'я Каяфи, і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, приступила до Нього жінка, алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила Йому як сидів при столі на голову. Побачивши це, учні обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство? Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим. Але ж Ісус це, сказав до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те на похорон; істинно кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, сказано буде в пам'ять її і про те, що вона зробила. Тоді один із Дванадцятьох, званий Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? Вони запропонували йому тридцять срібняків; і з того часу він шукав слушного часу, щоб видати Його. У перший же день Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? Він сказав: Підіть до міста до такого-то і скажіть йому: Учитель каже: час Мій близький, у тебе зроблю пасху з учнями Моїми. Учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. Коли ж настав вечір, Він сів за стіл з дванадцятьма учнями; і коли вони їли, сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене. А вони засмутилися тяжко, і став питати Його кожен з них: Чи не я то, о Господи? Він же сказав у відповідь: опустив зі Мною руку в блюдо, той видасть Мене Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б той чоловік не родився. Юда ж, зрадник Його, відповів сказав: Чи не я то, Учителю? Ісус каже йому: ти сказав. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. І, взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного до того дня, коли буду пити з вами нове вино в Царстві Отця Мого. І, заспівавши, пішли на гору Оливну. Тоді промовляє до них: все ви через Мене спокуситеся ночі цієї, бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. Петро ж відповів і сказав: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся. Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе. Так сказали й усі учні. Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. І, взявши з Собою Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: душа Моя сумом смертельним побудьте тут і пильнуйте зі Мною. І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій! якщо можливо, нехай обмине ця чаша Мене проте, не як Я хочу, а як Ти. І приходить до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не ввійти в спокусу: дух бадьорий, плоть же немічна. Відійшовши ще вдруге, Він молився, кажучи: Отче Мій! якщо ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя. І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо у них очі були. І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши. Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і Син Людський до рук грішникам виданий; Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!. І, коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один з дванадцятьох, прийшов, і з ним люди з мечами та киями, від первосвящеників і старших народних. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його. І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його. Ісус же сказав йому: друг, для чого ти прийшов? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його. І ось, один з тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть Чи ти думаєш, що Я не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле Ангелів? Але як має збутись Писання, що так повинно бути? Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожен день з вами сидів Я, навчаючи у храмі, і ви не брали Мене. Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. Петро ж ішов услід за Ним здалека, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець. А первосвященики та ввесь синедріон * шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, // * Верховне судилище. і не знаходили; і, хоча багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але ось накінець з'явилися двоє і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його. І, вставши, первосвященик сказав Йому: Ти нічого не відповідаєш що свідчать супроти Тебе? Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос, Син Божий? Ісус каже йому: Ти сказав єси навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме. Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! На що нам ще свідки потрібні? ось, тепер ви чули богохульство Його! як вам здається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти. Тоді стали плювати на обличчя і заушалі Його; інші ж киями по щоках і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе? Петро ж сидів на подвір'ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином. Але він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю, що ти говориш. Коли ж до воріт він підходив, побачила інша його та й каже колишнім там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином. І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!. Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. Тоді він став клястись та божитися, що Не знаю Цього Чоловіка. І заспівав півень хвилі тієї. І згадав Петро слово, сказане Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |