15:28 Євангеліє за Матвієм, 13 | |
| Вийшовши ж в день той з дому, Ісус сів біля моря. І зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов був до човна та й сів, а весь народ стояв на березі. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти і коли він сіяв, упало одне край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували Інші ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів'яло, і, коріння не мавши, посохли А інші попадали в терен, і їх поглушив його; Інші ж упали на добрую землю і принесло плід: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха слухати, нехай слухає! І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами говориш їм? Він сказав їм у відповідь: для того, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано, Бо хто має, то дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що має; тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом - і не зрозумієте, і очима дивитися будете - і не побачите, Затовстіло бо серце людей цих і тяжкими зроби його уші, а очі свої зімкнули, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх. Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують, Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. Ви ж притчу про сіяча: До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його - це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але не має в собі кореня і непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне того, хто чує слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і буває плодоносять, так що інший приносить плід в сто раз, другий у шістдесят, а інший в тридцять. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане! чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? звідки ж узявся кукіль? Він же сказав їм: ворог людина зробила це. А раби сказали йому: Хочеш, ми підемо, виберемо їх? Але він сказав: немає - щоб, вибираючи кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю, Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива я скажу женцям: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб спалити їх, а пшеницю заберіть у житницю мою. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм яке, хоча менше за всіх насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ховаються в гілках його. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне. Все це Ісус говорив до людей притчами, і без притчі не говорив їм, щоб збулося сказане пророком, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу. Тоді відпустив Він народ і додому. І, приступивши до Нього, Його учні сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий. Він же сказав їм у відповідь: Хто добре насіння посіяв Син Людський; поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль - сини лукавого; ворог, що посіяв його це диявол; жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль і в огні, так буде й наприкінці віку цього Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там буде плач і скрегіт зубів; Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха слухати, нехай слухає! Подібне ще Царство Небесне скарбу, захованого в полі, яке, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, і купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все, що має, і купує її. Подібне ще Царство Небесне до невода, закинутого в море і усячину, Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибрали добре в посуд, непотріб же геть викидають. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів. І запитав їх Ісус: Чи зрозуміли ви все це? Вони кажуть Йому: Так, Господи! Він же сказав: Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, який виносить з скарбниці своєї нове і старе. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов. І, прийшовши до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили? теслі чи Він син? Чи ж мати називається Марія, і брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? і сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте? І вони спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм. І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |