17:27 Євангеліє за Марком, 8 | |
| [Зач. 32.] В ті дні, коли було знову багато народу і їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх, сказав їм: Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною, але їсти не мають. Якщо голодними відпущу їх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека. Відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто взяти хлібом отут у пустині, щоб нагодувати їх? І запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони сказали: сім. Тоді Він народу звелів на землі посідати і, взявши сім хлібів і подякувавши, поламав і дав учням Своїм, щоб роздати А вони роздавали народові. І мали вони трохи рибок поблагословив, і роздати звелів також їх. І всі їли й наситились, а з позосталих кусків сім кошів. Їли ж було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, прибув до землі Далманутської. [Зач. 33.] І вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним, хотіли від Нього ознаки із неба, випробовуючи. А Він тяжко зітхнувши, сказав: Якої ознаки цей рід вимагає? Істинно кажу вам, не дадуть родові цьому ознака. І, залишивши їх, знову увійшов до човна, і на той бік. Тоді учні Його забули взяти хліба, і крім одного хліба не мали з собою в човні. А Він наказав їм, говорячи: Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської і закваски Іродової. Вони ж міркували й казали один до одного: це означає, що хліба не мають вони. Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ж ви не знаєте й не розумієте? Чи ж ви ще маєте серце? Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте Коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Кажуть Йому: дванадцять. А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків кусків ви зібрали? Сказали: сім. І сказав їм: Ви ще не розумієте? [Зач. 34.] Приходить в Віфсаїду І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього. І взяв Він сліпого за руку, вивів його геть із селища і, плюнувши йому на очі, поклав на нього руки і запитав його, чи що бачить? Він глянув, сказав той: Я бачу людей, як дерева. Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той. І одужав, і виразно став бачити все ясно. І послав його додому, кажучи: Не заходь в селище і не розповідай нікому в селі. [Зач. 35.] І пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової. В дорозі питав Своїх учнів і казав: За кого Мене люди? Вони відповідали: За Івана Христителя, інші ж - за Іллю, а інші - за одного з пророків. Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів і сказав: Ти Христос. [Зач. 36.] І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. І почав навчати їх, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде вбитий, але третього дня Він воскресне. І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а про людське. І Він покликав народ із Своїми учнями, сказав їм: || [Зач. 37.] хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім і грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Отця свого з святими ангелами. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |