16:27 Євангеліє за Марком, 4 | |
| [Зач. 15.] І знову почав Він навчати над морем І зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов був до човна та й сів на море, а весь народ був на землі, біля моря. І навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти; і, коли сіяв, сталося, що упало одне край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Інші ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно посходили, бо земля була неглибока; а як сонце зійшло, то зів'яли і, не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і терен виросло, і заглушило насіння, і воно не дало плоду. Інше ж упало на добрую землю і дало плід, який зійшов і виріс, і принесло інше тридцять, інше шістдесят, і в сто раз. І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай слухає! [Зач. 16.] І, як остався народу, що оточують Його, разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. І сказав їм: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, усе відбувається в притчах, так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи (примітка). А Він відповів їм: Ви не розумієте притчі? І як вам зрозуміти всі притчі? Сіяч сіє слово. Посіяне понад дорогою означає тих, в яких сіється слово, але до яких, коли почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. Так само й посіяні на кам'янистому місці означає тих, хто тільки почує слово, то з радістю зараз приймають його, але не мають в собі й непостійні; потім, коли ж утиск або переслідування настають за слово, вони спокушаються. А між терен посіяне чують слово, але клопоти віку цього, омана багатства та різні бажання входячи в них, заглушують слово, і плоду воно не дає. А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і приносять плід, один в тридцять, інший в шістдесят і в сто крат. І сказав їм: Чи світильника приносять те, щоб поставити його під посудину, або під ліжко? не для того, аби поставити її на свічнику? Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийшло б назовні. Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! [Зач. 17.] І сказав до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що має. І сказав: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю, і спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, Бо родить земля сама себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. Коли ж дозріє плід, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. І сказав: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі його? Воно - як зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, є менше всіх насіння на землі; Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, так що під тінню його птаство небесне. І такими притчами багатьома проповідував їм слово, скільки вони могли чути. Без притчі ж не говорив їм, а учням наодинці виясняв все. [Зач. 18.] Увечері того дня сказав їм: переправимося на ту сторону. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; з Ним були і інші човни. І знялася ось буря велика хвилі били в човен, так що вже був переповнився водою. А Він спав на кормі на. Його будять і кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо? І, вставши, Він наказав бурі й моря сказав: Мовчи, перестань. І стих вітер, і тиша велика настала. І сказав їм: Чого ви такі полохливі? як у вас немає віри? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому? | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |