18:21 Євангеліє за Марком, 14 | |
| Через два дні була Пасха й Опрісноків. А первосвященики й книжники, як би підступом взяти Його та забити І вони говорили: Та не в свято, щоб не сталося обурення в народі. [Зач. 63.] Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого, і сидів при столі, - прийшла жінка, алябастрову пляшечку з нарду чистого, дорогоцінного і, розбивши посудину, вилила Йому на голову. А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? Бо дорого можна було б продати більше, як за триста динаріїв і роздати бідним. І нарікали на неї. Але Ісус сказав: Залишіть її що її прикрість ви робите? Вона ж добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою і, коли захочете, можете їм робити добро, а Мене не постійно ви маєте. Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, сказано буде, на пам'ятку їй і про те, що вона зробила. [Зач. 64.] І пішов Юда Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. Вони ж, почувши, зраділи, і обіцяли дати йому срібники. І він шукав, як би слушного часу їм видати Його. А першого дня Опрісноків, коли різали пасхальне ягня, сказали Йому Його учні: Куди хочеш їсти паску? ми підемо і приготуємо. І посилає двох учнів Своїх і говорить їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме глечик води; підіть за ним і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де кімната, в якій Я зо Своїми учнями пасху? І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте нам. І учні пішли, і прийшли в місто, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали пасху готувати. Коли настав вечір, Він приходить з дванадцятьма. І, коли вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, один з вас, який споживає зо Мною, видасть Мене. Вони засмутилися і стали питати Його один за іншим: Чи не я то? і інший: Чи не я то? Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, умочують зі Мною в блюдо. Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще тому чоловік не родився. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, дав їм і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. І, взявши чашу, подяку вчинивши, Він подав їм, і пили з неї всі. І сказав їм: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. Істинно кажу вам: Я вже не питиму Я від оцього плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино в Царстві Божому. І, заспівавши, пішли на гору Оливну. Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї, Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці. По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. Говорить до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, але не я. І каже йому Ісус: Поправді кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, перше ніж двічі заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. Але він ще сильніш запевняв: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе. Те ж і всі говорили. Приходять вони до місцевости, званої Гефсиманія; і Він сказав Своїм учням: Посидьте ви тут, поки Я помолюся. І, взявши з Собою Петра, Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити. І сказав їм: душа Моя сумом смертельним побудьте тут і пильнуйте. І, трохи далі пройшовши, упав на землю і молився, щоб, як можна, минула Його ця година і говорив: Авва-Отче Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу; але не чого Я хочу, а чого Ти. Повертається і знаходить їх сплячими, і промовив Петрові: Симоне ти спиш? не міг попильнувати? Пильнуйте й моліться, щоб не ввійти в спокусу: дух бадьорий, плоть же немічна. І знову пішов і молився, те саме слово промовивши. І, повернувшись, знову знайшов їх, що спали, бо очі у них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. І приходить утретє і каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: ось видається Син Людський в руки грішників. Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!. [Зач. 65.] І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть. І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! Учителю І поцілував Його. А вони поклали на Нього руки свої, і схопили Його. Один же з тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене. Я щодня був з вами в храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання. Тоді всі полишили Його й повтікали. Один юнак, загорнувшись по голому тілу в покривало, ішов услід за Ним І хапають його. Але він, покривало покинувши, утік нагий. І привели Ісуса до первосвященика; І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники. Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівся біля вогню. А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. Бо багато свідчив фальшиво на Нього, але свідоцтва не було згідних. Тоді деякі встали, лжесвідчили проти Нього і говорили: ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але і таке свідоцтво їх не було достатньо. Тоді первосвященик став посеред і запитав Ісуса: що Ти нічого не відповідаєш? що свідчать супроти Тебе? Він же мовчав і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос, Син Благословенного? Ісус сказав: Я; і ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме. Тоді первосвященик, роздерши одежу свою та промовив: на що нам ще свідки потрібні? Ви чули богохульство; як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти. Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй. Його била по щоках. Коли Петро був на подвір'ї внизу, приходить одна із служниць первосвященика і, побачивши Петра, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був з Ісусом Назарянином. Але він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І вийшов назовні, на переддвір'я і заспівав півень. Служниця, побачивши його знову, почала говорити що стояли: Цей із них. І він знову відрікся. Через деякий, що стояли тут знову стали говорити Петрові: Поправді, ти з них; бо ти галілеянин і мова твоя така сама. А він став клястись та божитися: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите. І заспівав півень хвилі вдруге. І згадав Петро слово, сказане Ісусове: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене; і почав плакати. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |