18:42 Євангеліє по Луці, 7 | |
| Коли Він скінчив усі слова Свої до слухав народу, то || [Зач. 29.] увійшов в Капернаум. У одного сотника слуга, яким він дорожив, був хворий при смерті. Почувши про Ісуса, він послав до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов зцілити слугу його. Вони ж прибули до Ісуса, просили Його й говорили: Він достойний, щоб Ти зробив для нього це, Бо він любить народ наш і збудував нам синагогу. Ісус пішов з ними. І коли Він недалеко від дому вже був, сотник друзів сказати Йому: Не турбуйся, о Господи бо я недостойний, щоб Ти увійшов під стріху мою Тому то й себе не вважав я за гідного прийти до Тебе; Та промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо я людина підвладна, але, маючи у себе в підпорядкуванні воїнів, кажу одному: Іди, і йде; рабові своєму: зроби те і він зробить і слузі моєму: зроби те, і робить. Почувши таке, Ісус здивувався йому і, звернувшись, сказав що йде за Ним промовив: Кажу вам, що і в Ізраїлі не знайшов був такої великої віри. А коли посланці повернулись додому, то знайшли одужав той раб. [Зач. 30.] Після цього ж Він пішов в місто, званий Наїн; і з Ним ішли учні Його та багато народу. Коли ж Він наблизився до міської брами, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була; і багато народу йшло з нею з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав їй: Не плач. І підійшов, і доторкнувся до одра; несли зупинилися, і Він сказав: Юначе тобі кажу, встань! І мертвий устав, і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і Бог відвідав народ Свій. [Зач. 31.] розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. І сповістили Івана учні його про все те. І покликав Іван двох із учнів своїх, послав до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? Вони ж прибули до Ісуса, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? А в цей час Він багатьох зцілив від хвороб і недуг і від злих духів, і багатьом сліпим дарував зір. І сказав їм Ісус у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, убогим звіщається Добра І блаженний, хто не спокуситься через Мене! А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? По що ж ви ходили? На чоловіка, одягненого в м'які одягу? Але що одягаються пишно і розкішно живуть знаходяться при дворах царських. По що ж ви ходили? На пророка? Так, кажу вам, і більше пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана; Та найменший у Царстві Божому більший від нього. І весь народ, що слухали, і митники визнали Божу волю Богу, охристились Івановим А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. [Зач. 32.] Тоді Господь: До кого ж порівняю людей цього роду? І до кого подібні? Подібні вони до дітей, які сидять на вулиці, кличуть одне одного і кажуть: ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали. Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а а ви кажете: Він демона має. Прийшов же Син Людський їсть і п'є; і ви кажете: Чоловік, який любить їсти і пити вино, друг митникам та грішникам. І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. [Зач. 33.] А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі; І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. І ось жінка одна, яка була грішниця, як дізналась, що лежить в будинку фарисея, принесла алавастровий посудину з миром і, ставши позаду у ніг Його і, плачучи, почала обливати ноги Його слізьми і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила. Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був пророк, то знав би, хто і яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця. Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне Я маю щось сказати тобі. Він каже: скажи, Учитель. Ісус сказав: у одного позикодавця було два боржники: один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. Він сказав йому: правильно ти розсудив. І, звернувшись до жінки, промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, і ти на ноги Мої не подав, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм; ти цілування Мені не дав, а вона, з тих пір як Я прийшов, не перестає цілувати Мої ноги Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила. Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи. І сиділи з Ісусом почали говорити про себе: хто це, що й гріхи прощає? Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, іди з миром. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |