18:35 Євангеліє по Іоанну, 12 | |
[Зач. 41.] За шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марта служила, і Лазар був одним з столу з Ним сіли. Марія ж, узявши фунт нардового чистого дорогоцінного світу, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм Йому ноги і будинок пахощі мира наповнили. Тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що хотів Його видати: Для чого б не продати це миро за триста динаріїв і не роздано вбогим? Сказав же він це не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошовий ящик і носив те, що вкидали. Ісус же сказав: Залишіть її вона зберегла це на день похорону заховала Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви. Багато юдеїв довідався, що Він там, і прийшли не тільки для Ісуса, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив з мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазаря, тому що заради нього багато з юдеїв приходили і вірували в Ісуса. На другий день багато народу, що зібрався на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. А учні Його спочатку того не зрозуміли були але коли прославився Ісус, тоді згадали, що про Нього було так написано, і це вчинили Йому. Народ, який був із Ним, свідчив, що Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. [Зач. 42.] Фарисеї тоді між собою: Бачите, що не встигаєте нічого? увесь світ услід за Ним. Прийшли поклонитись в свято були деякі греки. Вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: Пане нам хочеться бачити Ісуса. Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові. Ісус же сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Синові Людському. Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, впавши в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то принесе багато плоду. Люблячий душу свою погубить її, а хто ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в життя вічне. Як хто служить Мені, хай і де Я, там і слуга Мій буде. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. Душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче! спаси мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов. Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю. Народ, що стояв і почув, говорив: це грім; а інші казали: Це Ангол Йому. Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. Тепер суд цьому світові; Князь світу цього буде вигнаний звідси. І, як буду піднесений від землі, всіх притягну до себе. Він це говорив, щоб зазначити, якою смертю має вмерти. А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: ще на час світло з вами; Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула А хто в темряві ходить, не знає, куди йде. [Зач. 43.] Доки світло з вами, віруйте в світло, щоб синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов, і сховався від них. Хоч стільки ознак зробив перед ними, і вони не вірували в Нього, щоб збулося слово пророка Ісаї, який провіщав: хто повірив тому, що почув від нас? і над ким відкривалось рамено Господнє? Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: Заслїпив очі свої та закаменив серце, щоб очима не бачили, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх. Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього. Однако ж з князїв многі увірували в Нього; але заради фарисеїв не сповідувати, щоб не вигнано їх із синагоги, Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. А Ісус підняв голос і сказав: Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, але в Того, Хто послав Мене. А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. Я світло на світ прибуло, щоб кожен, хто вірує в Мене не залишався у темряві. І якщо хто почує Мої слова і не повірить, Я не суджу, бо Я прийшов не судити світ, але врятувати світ. Цурається Мене, і Моїх слів не приймає має для себе суддю: слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день. Бо я не від Себе; послав Мене Отець, Він дав Мені заповідь, що сказати і що говорити. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як Отець Мені розповідав. | |
|
Всего комментариев: 0 | |