18:33 Євангеліє по Іоанну, 11 | |
[Зач. 39.] Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм Йому. Тоді сестри послали до Нього: ось, кого Ти любиш, нездужає. Ісус, почувши те, сказав: ця хвороба не до смерті, а на Божу славу, щоб через неї прославився Син Божий. Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. Після цього сказав учням: Ходімо знову в Юдею. Учні сказали Йому: Учителю! допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? хто ходить за дня, не спіткнеться, бо бачить світло світу цього; а хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. Сказавши це, тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, але Я йду розбудити його. А учні сказали Йому: Господи! Як заснув, то одужає. Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про сонний спочинок. Тоді Ісус сказав їм: Умер Лазар; І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви Та ходімо до нього. Сказав же Хома, називаний Близнюк, сказав до своїх учнів: Ходімо й ми помремо з ним. Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять І багато з юдеїв прийшли до Марти і Марії втішати їх в печалі про брата їх. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. І Марта сказала Ісусові: Господи! якби Ти був тут, не вмер би брат мій. Але і тепер знаю, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог. Ісус каже до неї: Воскресне брат твій. Марфа сказала Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня. Ісус сказав їй: Я воскресення й життя; Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи віриш, як оце? Вона каже Йому: Так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на світ. Сказавши це, пішла й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. Вона, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. А Ісус не ввійшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа. Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, бачачи, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона - плакати там. Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не вмер би брат мій. Ісус, коли побачив, що плаче вона і що з нею прийшли плачуть юдеї, Сам засмутився духом і обурився і сказав: Де його ви поклали? Кажуть Йому: Господи! Прийди та побач. І закапали сльози Ісусові. А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його. А деякі з них сказали: не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь лежав на ній. Ісус каже: відніміть камінь. Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: , чути, бо чотири дні, як він у гробі. Ісус каже до неї: Чи не казав я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? І зняли камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі до неба й промовив: Отче! дякую Тобі, що Ти почув Мене. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав це для народу, що довкола стоїть, щоб повірили, що Ти послав Мене. Сказавши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю! Іди геть. І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними завісами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою. Ісус каже до них: Розв'яжіть його, нехай іде. І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, увірували в Нього. А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм, що зробив Ісус. [Зач. 40.] Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити? Цей Чоловік пребагато чуд чинить. Якщо залишимо Його так, то всі увірують в Нього, і прийдуть римляни і оволодіють і місцем нашим і народом. Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм, сказав їм: ви нічого не знаєте, і не будете думати, що краще нам, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути. А того не сказав сам від себе, але, будучи на той рік первосвящеником, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей. З того дня вони змовилися, щоб убити Його. Тому не ходив більш Ісус явно між юдеями, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і тут залишався з учнями Своїми. Наближалася ж Пасха юдейська, і багато хто з усієї країни прийшли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. І шукали Ісуса вони, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? Хіба Він не прийде на свято? А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його. | |
|
Всего комментариев: 0 | |