19:33 Діяння апостолів, 16 | |
Він у Дервію і Лістри. І ось, був там один учень, на ім'я Тимофій, однієї юдеянки, а батько греком, Добре свідоцтво про нього брати, що були в Лістрі та в Іконії. Павло захотів його взяти з собою; і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що був Грек. Як міста, вони зраджували вірним постанови, які апостолів та старших у Єрусалимі. А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю. Пройшовши через Фрігію та через країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Азії. Дійшовши до Мізії, хотіли піти в Вітінії, але їм не дозволив Дух їх. Минувши ж Мізію, в Троаду. І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь Македонцем, просячи його і кажучи: Прийди в Македонію і допоможи нам. Побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь покликав нас благовістити там. Отже, відпливши з Троади, ми прямо у Самотракію, а на інший день в Неаполь, звідти ж у Филипи, що є перше місто в тій частині Македонії. У цьому місті ми пробули кілька днів. Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились. І одна жінка з міста Тіятира, що звалася Лідія, купчиха кармазином, шанувала Бога; Господь же їй серце уважати, що говорив Павло. Коли ж хрестилася вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть у мене. І переконала нас. [Зач. 38.] І сталось, коли ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщого, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм. Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, говорячи: Оці люди - раби Бога Всевишнього, що вам провіщають дорогу спасіння. Це вона робила багато днів. Павло, обуривсь, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа наказую тобі вийти з неї. І дух вийшов в той же час. А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли їх на ринок до старших. Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати. І натовп піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них, та звеліли бити їх палицями і, давши їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному варту пильно стерегти їх. Отримавши такий наказ, вкинув їх до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди. А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові а ув'язнені слухали їх. Раптом зчинився землетрус, аж основи в'язничні були захиталися повідчинялися всі двері, і кайдани з усіх поспадали. Як прокинувся ж сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці, вийнявши меч і хотів себе вбити, думаючи, що в'язні втекли. А Павло скрикнув гучним голосом, кажучи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми тут. Він зажадав вогню, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили, І він вивів їх звідти й спитав: Добродії! що мені робити, щоб спастися? Вони ж відказали: Віруй в Господа Ісуса Христа, і спасешся ти і твій дім. І Слово Господнє звіщали йому та всім, хто був у домі його. І, взявши їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно сам і всі домашні його. Коли ж їх привели в будинок свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що увірував у Бога. Коли ж настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей. Як прокинувся дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити Отож, вийдіть тепер та йдіть з миром. А Павло відказав їм: Нас, римлян, без суду всенародно били і кинули до в'язниці, а тепер нас таємно виводять? немає, нехай прийдуть і самі виведуть нас. Слуги донесли ці слова воєводам, і ті злякалися, почувши, що римляни вони. І, прийшовши, вибачилися перед ними і, вивівши, благали, щоб із міста. Вони ж, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли. | |
|
Всего комментариев: 0 | |