17:05 Євангеліє за Марком, 6 | |
| [Зач. 22.] І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а ішли за Ним увійшли Його учні. Як настала ж субота, Він почав навчати у синагозі і багато хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? що за мудрість, що дана Йому, і як такі чудеса відбуваються руками Його? Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, і Йосипу, і Юді та Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І вони спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своєму. І не міг зробити там ніякого чуда, тільки на деяких недужих поклавши руки, оздоровив їх. І Він дивувавсь їх невірству І ходив кругом по селах, навчаючи. [Зач. 23.] І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по два, і дав їм владу над нечистими духами. І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. І сказав їм: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся в ньому, аж поки не вийдете звідти. І якщо хто не прийме вас і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох із ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: легше буде Содому й Гоморри в день суду, аніж місту. Вони пішли і проповідували, щоб каялися виганяли бісів многих і багатьох хворих мазали олією і зціляли. [Зач. 24.] Цар Ірод, почувши про Ісуса (бо ім'я Його стало загально відоме), що то Іван Христитель із мертвих, і тому творяться чуда від нього. Інші говорили: це Ілля, а інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: Іван, якому я голову; він воскрес із мертвих. Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана і дав його до в'язниці за Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився на ній. Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати жінку брата твого. Іродіада ж лютувала на нього, і хотіла вбити його; але не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його він дуже бентежився, слухаючись його, і з задоволенням слухав його. Та настав день, коли Ірод, з нагоди дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській, - дочка Іродіади увійшла, і сподобалася Іродові та тим, що сиділи з ним; цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, дам я тобі, хоча б і півцарства мого. Вона вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Хрестителя. І вона зараз квапливо вернулась вона до царя і просила, говорячи: Я хочу, щоб ти дав мені на полумиску голову Івана Христителя. І засмутився цар, але через клятву та при столі з ним не схотів їй. І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. Він пішов, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на блюді, і віддав її дівчині, а дівча віддало її своїй матері. А коли його учні зачули, то прийшли і взяли тіло його, і до гробу поклали його. [Зач. 25.] І посходилися до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і як багато навчили. Він сказав їм: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте - Бо багато народу приходило та відходять, так що і є їм було ніколи. І відпливли вони човном окремо одні. Народ побачив, як вони вирушали, і багато-хто їх розпізнали І пішки побігли туди з усіх міст, і попередили їх, і випередили. Ісус, вийшовши, побачив багато народу, і змилувався над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастуха і почав навчати їх багато. І як часу минуло доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Тут місце пустинне, а часу вже багато, - Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі, бо не мають що їсти. Він сказав їм у відповідь: Дайте ви їм їсти. І сказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв і дати їм їсти? А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? підіть, подивіться. Вони, дізнавшись, сказали: П'ять хлібів і дві риби. І звелів їм усіх на зеленій траві. І сіли рядами, по сто та по п'ятдесят. Він узяв п'ять хлібів і дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх. І всі їли й наситилися. А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. А тих, хто хліб споживав п'яти тисяч мужів. [Зач. 26.] І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і плисти на той бік до Віфсаїді, поки Він відпустить народ. І, відпустивши їх, пішов на гору помолитися. Увечері човен був серед моря, а Він один на землі. І побачив, як вони веслуванням плаванні, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. Вони, побачили, що йде по морю, подумали, що це привид, і закричали. Бо все побачили та налякались. І зараз озвався й сказав їм: Заспокойтесь, це Я, не бійтеся. І ввійшов до них у човен, і вітер вщух. А вони здивувалися дуже в собі і дивувалися, бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. І, перепливши, прибули в землю Генісаретську і пристали до берега. [Зач. 27.] Коли вийшли вони з човна, люди зараз пізнали Його, порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули було, перебував. І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його і які торкалися до Нього, зцілювалися. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |