18:42 Євангеліє по Луці, 9 | |
| [Зач. 40.] І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу і владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги, і послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. І сказав їм: Нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань І в який дім увійдете, там залишайтеся і звідти відходьте. А як хто вас не прийме, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох із ніг ваших на свідчення проти них. Вони пішли й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи. [Зач. 41.] Почув Ірод четверовластник всьому, що робив Ісус, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих; інші, що Ілля то з'явився, а інші, що один із давніх пророків. Тоді Ірод: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую таке? І він намагався побачити Його. Коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, та й пішов в порожнє місце, поблизу міста, що зветься Віфсаїди. Але народ, дізнавшись, пішов услід за Ним І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство і хто потребував уздоровлення. А день став схилятися. [Зач. 42.] І, приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: Відпусти народ, щоб вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, тому що ми тут в порожньому місці. А Ісус відповів їм: Дайте ви їм їсти. Вони сказали: у нас немає більше п'яти хлібів і дві рибі Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього Бо їх було близько п'яти тисяч чоловік. Але Він сказав Своїм учням: розсадите їх рядами по п'ятидесяти. І зробили так, і розсадили всіх. Він узяв п'ять хлібів і дві рибі, споглянув на небо, благословив їх, поламав і дав учням, щоб клали народові. І всі їли й наситились! і залишилися у них шматків зібрали дванадцять кошів. [Зач. 43.] В один час, коли Він молився у відокремленому місці, і учні були з Ним, Він запитав їх: за кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю; інші ж кажуть, що один із давніх пророків. Він же сказав їм: а ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: за Христа Божого. Але Він наказав їм суворо нікому не говорити про се, сказавши, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде вбитий, але третього дня Він воскресне. [Зач. 44.] А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто а хто погубить свою душу задля мене, той спасе її. Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отця і святих ангелів. Кажу ж вам, що деякі з тут-які не зазнають смерті, як не побачать Царства Божого. [Зач. 45.] Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна та Якова, та й пішов на гору помолитися. І коли молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який Він мав докінчити в Єрусалимі. А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, прокинувшись, побачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому. І коли вони відходили від Нього, промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: один Тобі, одну Мойсею і одну Іллі, - не знаючи, що говорив. Коли ж він говорив це, насунула хмара та їх заслонила і полякались, як стали в хмару. І був голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте. А коли оцей голос лунав, Ісус Сам. А вони промовчали, і нікому не говорили в ті дні про те, що бачили. [Зач. 46.] А наступного дня, коли вони зійшли з гори, перестрів Його натовп. Раптом хтось із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене: А ото дух хапає його, і трясе ним, аж той піну; і насилу відходить, змучивши його. Я просив учнів Твоїх вигнати його, і вони не могли. А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди. А як той іще йшов, демон кинув його та затряс Та Ісус заказав тому духу нечистому, і оздоровив хлопця, і віддав його батькові його. І всі дивувалися величі Божій. [Зач. 47.] А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він сказав Своїм учням: Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук. Але вони не зрозуміли слова сього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати про це слово боялися. Прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був? Ісус же, думку серця їх знавши, узяв дитину, поставив її біля Себе і сказав їм: Хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, той Мене приймає; а хто мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами всіма, той буде великий. [Зач. 48.] А Іван відповів і сказав: Учителю ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами. Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас. Коли ж наближалися дні вознесення Його, Він постановив піти в Єрусалим; І Він посланців вислав перед Собою і вони пішли й прибули до села самарянського, щоб приготувати для Нього; А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. Бачачи те, учні Яків та Іван, то сказали: Господи! хочеш, то ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх, як і Ілля був зробив А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Не знаєте, якого ви духа Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати. І пішли вони в інше село. [Зач. 49.] І сталось, як вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов. Ісус сказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні - гнізда; а Син Людський не має де й голови прихилити. А другого Він: Іди за Мною. Той сказав: Господи, Дозволь мені перше піти та батька свого поховати. Але Ісус сказав йому: зостав мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, звіщай Царство Боже. А інший сказав: я піду за Тобою, Господи! але дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми. Але Ісус сказав йому: ніхто тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |