18:42 Євангеліє по Луці, 8 | |
| [Зач. 34.] Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство Із ним Дванадцять були, і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім бісів, і Іоанна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому маєтком своїм. Як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею [Зач. 35.] вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє, і коли він сіяв, упало одне край дороги і було потоптане, і птиці небесні його повидзьобували Друге ж упало на камінь і, зійшовши, усохло, не мало вологи; Друге ж упало між терен, і їх поглушив його; Друге ж упало на добру землю і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха слухати, нехай слухає! Учні ж Його запитали: Що визначає ця притча? Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово; а край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не спаслися А те, що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує слово, з радістю приймають, але які не мають кореня, і часом вірують, а під час випробовування відпадають А те, що в терня, це ті, хто слухає слово, але, відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду; а що на добрій землі, це ті, які, почувши слово, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості. Сказавши це, Він закликав: Хто має вуха слухати, нехай слухає! [Зач. 36.] Ніхто, запаливши свічку, не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб бачили світло. Бо немає нічого таємного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається і не вийде наяв. Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він думає мати. І прийшли до Нього мати Його та брати Його, і не могли підійти до Нього через народ. І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе. Він сказав їм у відповідь: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!. [Зач. 37.] В один день Він увійшов з учнями Своїми в човен і сказав їм: переправимося на ту сторону озера. І рушили. А коли вони плинули, Він заснув. На озері буря велика, аж вода заливати їх хвилями, і вони були в небезпеці. І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику Наставник! гинемо. Він же встав, наказав бурі й хвилям, і перестали, і тиша настала. Тоді Він сказав їм: Де ж ваша віра? Вони ж в страху і подиві говорили один одному: хто ж це, що вітрам і воді, а вони Його слухають? [Зач. 38.] І припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї. Коли ж вийшов Він на берег, зустрів Його один чоловік із міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одягу не вдягався, і жив не в домі, а в гробах. Він, побачивши Ісуса, закричав, упав перед Ним, і голосом гучним: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини, тому що він довгий час мучив його, так що його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його. Ісус запитав його: Як тобі на ім'я? Він сказав: легіон, - тому що багато бісів увійшло в нього. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. Тут же на горі гурт великий свиней І просилися демони ті, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм. А як демони вийшли з того чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло. Пастухи, бачачи те, що сталося, повтікали, та в місті й по селах. І вийшли побачити, що сталось і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і жахнулися. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий. І просив Його весь народ Гадаринської околиці піти від них, тому що вони страх обгорнув їх. Він сів до човна і повернувся. А той чоловік, якого вийшли біси, просив Його, щоб бути з Ним. Та Він відпустив його, сказавши: Вернися до дому свого і розкажи, що вчинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що для нього Ісус учинив. [Зач. 39.] А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. І ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги; Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його тому що у нього була одна дочка, років дванадцяти, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. І жінка, що страждала кровотечею дванадцять років, яка, витратити на лікарів все маєток, ні одним не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його; і хвилі тієї спинилася їй кровотеча. І сказав Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав колишні: Учителю! народ коло Тебе он і тіснить, - і Ти кажеш: Хто доторкнувся до Мене? Але Ісус сказав: доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене. А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, з трепетом підійшла і, пав перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він сказав їй: Дочко, твоя віра твоя спасла тебе; Іди з миром. Коли Він ще говорив це, приходить ось від старшини синагоги та говорить: Дочка твоя вмерла, Не труди Вчителі. Але Ісус, почувши це, сказав до нього: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде. Прийшовши ж до дому, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна та Якова, та батька дівчати, та матері. Всі плакали та голосили за нею. Але Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить. І насміхалися з Нього, бо знали, що вона померла. Він же, виславши всіх геть і взявши її за руку, скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! встань. І вернувся їй дух, хвилі тієї вона ожила, і звелів дать їй їсти. І здивувалися батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |