16:31 Євангеліє по Іоанну, 6 | |
| [Зач. 17.] Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського. А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над хворими. Ісус же на гору і там сидів з учнями Своїми. Наближалася ж Пасха, свято юдейське. [Зач. 18.] Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб їх нагодувати? Він же це говорив, його випробовуючи, бо Сам знав, що хотів зробити. Пилип Йому відповідь дав: за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав. Один з учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, говорить Йому: тут хлопчина один п'ять ячмінних хлібів і дві рибі, але що то на безліч? Ісус сказав: Скажіть людям сідати. А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч. Ісус узяв хліб і, подяку вчинивши, роздав тим учням, а учні тим, що сиділи, так само й риби, скільки хотіли вони. І, як наїлись, то сказав до своїх учнів: зберіть залишилися шматки, щоб нічого не пропало. І зібрали, і наповнили дванадцять кошів кусками від п'яти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, які їли. [Зач. 19.] Тоді люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що має прийти у світ. Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору один. Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря і, сівши до човна, на другий бік моря, до Капернауму. І темрява, а Ісус не приходив до них. Дув сильний вітер, і море хвилювалося. Пропливши близько двадцяти п'яти чи тридцяти стадій, вони побачили Ісуса, що йде по морю, і до човна, і злякалися. А Ісус відповів їм: Це Я, Не бійтеся. І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли. На другий день народ, що на тім боці моря, бачив, що там, крім одного човна, до якої увійшли учні Його, не було, і що Ісус не входив в човен з учнями Своїми, а відпливли самі учні Його. А тим часом із Тіверіади човни інші близько до того місця, де їли хліб, як Господь учинив. Отже, коли народ побачив, що тут немає Ісуса та учнів Його, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю! Коли Ти прибув сюди? Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. [Зач. 20.] Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Отець ствердив, Бог. Сказали ж до Нього: що нам робити, щоб творити діла Божі? Ісус сказав їм у відповідь: Оце діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав. На це сказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? що ти робиш? Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. Ісус же сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. На це сказали Йому: Господи! подавай хліба такого нам завжди. Ісус же сказав їм: [Зач. 21.] Я хліб життя хто приходить до мене, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. Але Я сказав вам, що ви й бачили, та не віруєте. Все, що дає Мені Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть, бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, але волю Того, Хто послав Мене. Воля ж, Хто послав Мене, щоб з усього того, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. [Зач. 22.] воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і Я воскрешу його в останній день. Розгнівали на Нього юдеї, що Він сказав: Я той хліб, що з небес. І говорили: Він не Ісус, син Йосипів, що батька та матір Його ми знаємо? Як же Він каже: Я з неба зійшов? Ісус сказав їм у відповідь: Не нарікайте між собою. Ніхто не може прийти до Мене, не притягне його Отець, що послав Мене; і Я воскрешу його в останній день. У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене. Це не те, щоб хто бачив Отця, крім Того, Хто походить від Бога; Він бачив Отця. Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, життя вічне. [Зач. 23.] Я хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі і померли; хліб, Який сходить із небес, такий, хто Його не помре. Я хліб живий, що з неба зійшов Хто їсть хліб їстиме, житиме повіки; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. А юдеї стали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам тіла спожити? Ісус же сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: якщо не будете тіла Сина Людського і пити Крові Його, то не будете мати в собі життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. [Зач. 24.] Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, і Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і Я живу Отцем, так і той, хто Мене житиме Мною. То є хліб, що з неба зійшов. Не так, як батьки ваші їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік. Він це говорив в синагозі, навчаючи в Капернаумі. Багато хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати? Але Ісус, Сам у Собі знавши, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує? Що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? Дух животворить; тіло ж не помагає нічого. Слова, які говорю Я говорив вам, то дух і життя. Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто не вірує, і хто видасть Його. І сказав: для того-то й говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо щось не буде дано йому від Отця Мого. З цього часу багато хто з учнів Його, від Нього і вже не ходили з Ним. Тоді Ісус сказав Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти? Відповів Йому Симон Петро: Господи! До кого ми підемо? Ти маєш слова життя вічного Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. Ісус відповів їм: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол. Говорив же про Юду, сина Симонового, Іскаріота, бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |