20:54 Діяння апостолів, 21 | |
Коли ж ми, розлучившись з ними, відпливли, то дорогою простою в Кос, на інший день в Родос і звідти в Патару, І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й відплили. Коли ж їх на увазі Кіпру і залишивши його ліворуч, ми пливли в Сирію, і пристали в Тирі, бо там вантажа мав скласти корабля. І, учнів знайшовши, перебули там сім днів. Вони через Духа казали Павлові, щоб він не ходив в Єрусалим. Провівши ці дні, ми вийшли і пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто; а на березі, ставши навколішки, помолились. І, попрощавшись один з одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулися додому. А ми, закінчивши плавання, прибули з Тиру до Птолемаїди, і, братів привітавши, пробули у них один день. [Зач. 45.] А на другий день Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли в Кесарію і, увійшовши до господи благовісника Пилипа, одного з семи, і позосталися в нього. У нього були чотири панні дочки, що пророкували. Тим часом як ми перебували у них багато днів, прийшов з Юдеї один пророк, Агав, і, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, зв'язав свої руки та ноги й сказав: Дух Святий так звіщає: мужа, що цей пояс, так зв'яжуть в Єрусалимі Жиди, і видадуть в руки поган. Коли ж ми почули це, то і ми і тамтешні просили, щоб він не ходив в Єрусалим. А Павло відповів: Що ви робите? плачучи та серце мені розриваючи? я не тільки хочу бути в'язнем, але готовий померти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса. Коли ж ми не могли його вмовити, і замовкли, сказавши: Нехай буде воля Господня! А після тих днів, приготувавшись, пішли ми до Єрусалиму. А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, проводжаючи нас до якогось давнього учня, Мнасону кіпрянин, у якого можна було б нам жити. А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас. А другого дня Павло прийшов з нами подався до Якова І всі старші посходились. Привітавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами служінням його. Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревнителі закону. Чули про тебе вони, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх і не додержували звичаїв. Що ж почати? Люд збереться бо почують, що ти прийшов. Отже, зроби це, що ми скажемо тобі: є у нас чотири людини, які мають на собі обітницю. Взявши їх, будь чистий з ними, і візьми на себе витрати на жертву за них, щоб постригли їм голови, і дізнаються всі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона. А про тих, хто увірував поган ми писали, розсудивши, щоб вони нічого такого не спостерігали, береглися від ідольських крові, задушенини і від блуду. [Зач. 46.] Тоді Павло, взявши тих мужів і очистився з ними, в наступний день увійшов в храм і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них приношення. А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього руки, кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! ця людина всіх усюди навчає проти народу й Закону та місця цього; притому і греків ввів в храм і осквернив святе місце. Бо перед тим вони бачили з ним в місті Трохима ефесянина і думали, що Павло його впровадив до храму. І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду і, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено двері. Коли ж вони хотіли вбити його, до тисячника роти дійшла звістка, що ввесь Єрусалим збунтувався. І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них вони, як угледіли тисяцького й вояків, перестали бити Павла. Тоді тисяцький, та й узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав: хто він, і що зробив. У викрикував у натовпі, а інші інше. Він ж, не могші через заколот довідатись певного, він звелів відпровадити його до фортеці. Коли ж він був на сходах, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за народу, бо безліч народу йшла і кричала: Геть йому! При Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той сказав: ти знаєш по-грецьки? Так Чи ти той єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників? Павло ж сказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії прошу тебе, дозволь мені говорити до народу. А коли той дозволив, то Павло став на сходах, махнув рукою до народу, А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи: | |
|
Всего комментариев: 0 | |