19:16 Діяння апостолів, 13 | |
| В Антіохії, в тамтешній церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Нігер, і Луцій Киринеянин, і Манаїл, зрощений з Іродом, та ще Савл. Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: Відділіть Варнаву і Савла на діло, до якої покликав їх. Тоді вони, піст і молитву і поклавши на них руки, відпустили їх. Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру і були ж в Саламіні, проповідували слово Боже по синагогах юдейських; мали ж при собі й Івана. Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони деякого волхва, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус, Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумним. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого. А Елима волхв (бо ім'я його) противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув, сказав: Ой ти, повний всякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг? І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий і не побачиш сонця до часу. І миттю обняв того морок та темрява, і став він туди і сюди, шукав вожатого. Тоді проконсул, побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній. [Зач. 32.] відпливли Пафа, Павло й ті при ньому прибутку в Пергії, Памфілії. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. Вони ж, пішовши з Пергії, прибули в Антіохію Пісідійській і, увійшовши в синагогу в день суботній, сіли. Після читання закону і пророків, старші синагоги послали до них: Мужі брати! якщо у вас є слово потіхи для люду, говорите. Павло встав, і давши знак рукою, сказав: Послухайте, мужі ізраїльтяни і всі богобоязливі! послухайте. Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, і літ із сорок Він їх годував у пустелі. І, винищивши сім народів в землі ханаанській, поділив посіли їхній край. І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла. А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кішевим, мужа з Веніяминового. Так минуло років сорок. А його, поставив їм царем Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я чоловіка за серцем Своїм, Давида, сина Єссея, який всю волю Мою він. З його насіння підняв Бог за обітницею, як спасіння Ізраїлеві Ісуса. Перед самим приходом Його Іоанн проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському. [Зач. 33.] А коли свою путь Іван виконав, то говорив: за кого ви мене вважаєте Я не Той А ось іде за мною, що Йому я негідний розв'язати ремінця на ногах. Мужі брати, сини роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами! Для вас було послане слово спасіння цього. Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина не впізнавши Його і засудивши, а пророчі слова які щосуботи читаються вони, і, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його. Коли ж усе виповнилось написане про Нього, то, знявши з дерева, положили у гробі. Але Бог воскресив Його з мертвих. Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед народом. І ми благовістимо вам ту обітницю, дана була нашим отцям, Бог виконав нам, дітям їх, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі написано: Ти Син Мій: Я нині породив Тебе. А що воскресив Його з мертвих, так що Він не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду. Тому і в іншому місці каже: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління. Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив і приклався до батьків своїх, і тління побачив Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Него вам прощення гріхів; і в усьому, в чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло сказане у пророків: дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам. При виході їх з прошено до них говорили ті самі слова суботу. Коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та чтителем Бога, звернені з язичників, пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. У наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити і зневажають, чинили опір тому, що говорив Павло. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже, але як ви відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось, ми звертаємося до поган. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі. Погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє, і увірували всі, які були в життя вічне. І слово Господнє по цілій країні. Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву і вигнали їх із своєї землі. Вони ж, обтрусивши на них порох із ніг своїх, пішли в Іконію. А учні виконувалися радості і Духа Святого. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |